Дім
Джаз – певно єдиний музичний стиль, який я вважаю справжньою музикою. Спробую пояснити чому.
Довго поєднуючи свої знання з математики, фізики і музики я зрозумів, що будь-яку мелодію, окрім джазової можна описати математично, або запрограмувати. З фізичної точки зору можна розглядати музику, як набір звуків. Їх благозвучність визначається відповідно до базових частот, їх відношень і кількості обертонів у кожному із звуків, що звучать. Наприклад, два звуки, які мають різницю в одну октаву, відрізняються по частоті рівно в два рази.
Щодо ритмічності, то тут суцільна двійкова алгебра. Ноти є цілі, половинні, четвертинні…
Тепер, щодо особливості джазу. Можливо я погано в ньому розуміюся, але дещо все ж знаю. Приміром те, що в основу будь-якого джазового музичного твору покладено принцип синкопіювання. Якщо говорити простими словами – то це часове зміщення слабкої долі в такті, хоча певно зміщувати можна і сильну. Так от, це зміщення неможливо описати математично, бо в кожного музиканта, який буде грати джазовий твір з нот, воно буде різним. Іноді здається, що таким чином джаз може передати настрій музиканта, який його грає, а не лише емоції творця. В цьому його неповторність. Переглянути продовження »
